Чергове заняття нашої катехитичної школи розпочалося зі слів: «Де двоє або троє зібрались в ім’я моє, там і я серед них». Темою заняття була молитва, її необхідність у повсякденному житті, важливість та цінність молитви в спільноті.
Діти розділилися по командах, вибрали капітанів та розпочали роботу в групах. Кожному учаснику роздано по два аркуші паперу з яких діти мали обмалювати та вирізати долоню та руку. Долоня була зроблена у вигляді листівки, що розкривалася де учасники мали написати коротеньку молитву за когось або за щось. А на другому аркуші паперу намалювали руку і на кожному пальці руки діти писали за що вони будуть молитися. Команди також оформили плакати з написами: «Молитва нас лікує» і «Рука молитви».
Оскільки все подавалося в ігровій формі – діти швиденько засвоїли дану тему. Поки йшла праця в групах кухарі Тарас Пилипів і Золотуха Соломія готували на вогні для нас український борщ. Особливістю цієї зустрічі стало те, що ми вибрали собі покровителя нашої катехитичної школи. Ним став священномученик Олексій Зарицький. Його вибрано не випадкового, оскільки він на протязі цілого свого мученицького життя невтомно працював з молоддю і дітьми усюди де він знаходився жив задля вірних.
Після смачної спільної вечері ми ще танцювали банси, співали пісні і задоволені розійшлися по домівках, з нетерпінням чекаючи наступної зустрічі.
Учениця катехитичної школи Софія Килимець 11 років.
Священномученик
Олексій Зарицький
ДовідкаНародивя 17 жовтня 1912року в с.Більче, стрийського району. «Христовий скиталець», який подолав тисячі километрів, аби бути Божим промінцем віри, надії та любові в «Долині темряви», в таборах Сибіру й Казахстану. Щоб перевязувати рани й душі…
І не тільки рідним українцям, а й росіянам, полякам, казахам, німцям. Усім, хто шукав Бога. Своїм служінням мир і всепрощення. 30 жовтня 1963 року помер у в’язничній лікарні поселення Долінка Карагандинської області, Росія.