Мальовниче село Розгірче, що на Стрийщині вже третій рік поспіль гостинно приймає дітей у таборі «Іскра любові». З 1 по 10 липня та з Божою допомогою тривав перший заїзд цьогорічного таборування. Вік учасників варіював від 10 до 16 років, вони прибули сюди з різних куточків Львівщини: Городоцького, Стрийського, Перемишлянського, Миколаївського районів та міста Львова.
Табір проходив під духовним проводом отця Михайла Романчука, адміністратора парафії села Розгірче. Кожного ранку учасники спільно молились Божественну літургію, мали можливість приступати до Святих Таїн Покаяння та Євхаристії. Також проводились гутірки про «Поведінку у храмі», «5 умов любові», «Божественну літургію, її частини», «Ідолопоклонство та забобони у сучасному житті» та ін. Таборовики з аніматорами ходили відпочивати до річки, ходили стежками розгірчанського лісу, піднімались у гори з яких відкривається прекрасна панорама Стрийського та Сколівського районів. Незабутні враження учасники табору отримали від відвідин відомих окрас села: каплиці св.Онуфрія та скельного монастиря які знаходяться по два боки села. Силу духу особливо нам скріпила Хресна дорога яка з’єднала між собою ці дві окраси.
Табір проходив у надзвичайно дружній і теплій атмосфері, щовечора всіх збирала спільна ватра, біля якої діти співали під гітару, показували сценки на теми «Люби ближнього свого, як самого себе», «Притча у сучасному стилі» та інші. Єднала серця таборовиків іскра любові, яку символічно впускали перед сном. В останній вечір у височінь полетів небесний ліхтарик, на якому були написані побажання та враження таборовиків та аніматорів про табір. Ключовим розважанням було милосердя: всі намагались чимось допомогти один одному, поділитись власним досвідом чи хоча б просто присвятити хвилинку уваги. Кожен день таборування був сповнений несподіванок, цікавих і рухливих ігор, бансів; у дощову погоду – переглядали повчальні фільми.
Оглядаючись назад, хотілося б вірити, а швидше за все так воно і є, що наш табір допоміг духовно зрости кожному із таборовиків, що кожен з них понесе цю частинку іскри любові в те середовище, в якому перебуває, що кожен виніс для себе певний урок для життя: чи то від духовних бесід чи то від праці в команді та можливості допомогти ближньому.
Особливу вдячність хочемо висловити п.Катерині Котик та нашим невтомним кухарам які люб’язно вкотре посприяли у проведенні даного табору.